|
Кількість, шт
|
Вартість
|
||
|
|
|||
|
|
|||
У своєму надзвичайному графічному спогаді Нора звертається до теми антисемітизму в сімейній історії зокрема й препарує національну провину Німеччини за Голокост — і поточне сповзання країни до радикально правої риторики — загалом.
В інтерв’ю The Guardian Нора каже: «Тяжко відмежувати себе від історії рідного краю, коли ти, німкеня, живеш за кордоном. Щойно ти відповідаєш на питання, звідки ти, негайно отримуєш і асоціацію з нацистським періодом. Я постійно з цим стикаюся. На вечірках у Нью-Йорку цілком незнайомі люди казали мені, що Німеччина — це країна, яку вони ніколи б не відвідали. Мені було соромно, часом навіть доходило до гніву — завжди внутрішньо, звичайно — бо я не мала як показати, що Німеччина змінилася».
Саме тому, після дванадцяти років у США, Круґ усвідомлює, що життя за кордоном лише посилило її потребу ставити питання, на які вона не наважувалася в дитинстві. Повернувшись до Німеччини, Нора відвідує архіви, проводить дослідження та опитує членів сім’ї. Так вона дізнається деталі життя свого діда Віллі, який у роки Другої світової навчав водінню у Карлсруе, голосував за соціал-демократів у 1933 році, щоби за кілька місяців приєднатися до нацистської партії, та брата свого батька, щирого націонал-соціаліста Франца-Карла, який був есесівським солдатом та загинув від кулі в груди в Італії у віці 18 років.