Ґаннібал. Том 4

Куґе гуде у передчутті свята, до якого тут готуються мало не весь рік. Принаймні, алкоголю випили вже наперед. Для поліцейського Дайґо це радше день Х, коли стане відомим головне.

Чи справді тут їдять людей? Чи справді Свято підношень називається так, тому що жертви людські?

Дайґо не має певності і не хоче вірити, що тут, у затишному гірському куточку Японії, може коїтися страшне, прадавнє, дике. Люди довкола не схожі на монстрів, у Токіо їх не виділити з натовпу. Та довіряти в Куґе не можна нікому, у цьому сумнівів немає.

Коли напруження стає геть нестерпним, на свій день народження, про який татко традиційно забув, зникає Машіро. Дівчинки ніде немає. Її ніхто не бачив. Мов хтось лихий забрав без жодного сліду.

Може, це попередження для Дайґо? А, може, й кара за те, що надто ретельно виконував свою роботу?

До Свята підношень залишаються лічені години, а в нього досі немає відповідей. Та зараз головне — знайти Машіро.

Він боїться, що може не встигнути з порятунком.

««Ґаннібал» залишається тонким, людяним і водночас невблаганним у створюваній атмосфері.»

— Manga-News